Як зимують озимі культури

---

---

---

ЯК ЗИМУЮТЬ ОЗИМІ КУЛЬТУРИ

Коли господар засіває своє поле, він сподівається побачити в наступному році море
з чудових колосків пшениці, жита чи ячменю. Для озимих культур важливе значення має
успішна перезимівля рослин. Адже, від того, як рослина «переживе» зиму, залежить її
подальший ріст, розвиток і здатність давати хороший якісний урожай. 
Із настанням холодної пори року озимі культури і трави закінчують вегетацію і
переходять у стан зимового спокою. Загартування озимих культур відбувається
поступово, у два етапи. В цілому для переходу озимих зернових у зиму потрібно близько
30 днів. Кращому загартуванню рослин сприяють такі чинники: поступове зниження
температури повітря і ґрунту, оптимальні вологозапаси, збалансоване живлення (особливо
фосфорні та калійні добрива), розвиток рослин та правильно підібраний сорт. Часто
основними причинами, що зумовлюють зрідження й загибель посівів озимих культур у
фазу зимового спокою, є комплекс несприятливих умов зимівлі.
На жаль, безсніжні зими через зміну клімату спостерігалися у нас вже не один рік –
сьогоднішня зима є винятком. Перезимівля культур без снігу вкрай небезпечна: сніг —
природний утеплювач, його відсутність знижує морозостійкість озимих зернових та
ріпаку на 5-10°C, роблячи їх вразливими до морозів -10...-18°C замість -25...-30°C (із
снігом). Головні ризики — вимерзання кореневої системи (вузла кущіння), висушування
ґрунту (зимова посуха) та випирання (при різких перепадах температури), що критично
для майбутнього врожаю.
Зимова посуха – це відсутність снігу, яка не дозволяє накопичувати вологу і
ускладнює живлення рослин на початку весняної вегетації. Сильний вітер посилює ефект
морозу, ще більше знижуючи межу виживання рослин. 
Вимерзання рослин — головна причина зимової загибелі озимої пшениці.
Відбувається це явище внаслідок зниження температури ґрунту на глибині залягання
вузла кущення до межі так званої критичної температури вимерзання озимої пшениці,
коли гине більше 50% рослин, що і характеризує її морозостійкість. Якщо критична для
озимої пшениці температура ґрунту утримується протягом нетривалого періоду, її
вимерзання може і не бути, оскільки на стан рослин більше впливає не так абсолютний
мінімум температури, як тривалість її дії. Рослини стають ще стійкішими проти низьких
температур: добре загартована пшениця витримує зниження температури біля вузла
кущення до мінус 18 — 20 °С, озиме жито до мінус 23 — 24 °С, тритикале до мінус 19 —
21 °С, озимий ячмінь до мінус 14 — 15 °С.
Випрівання озимої пшениці відбувається внаслідок тривалого перебування рослин
при температурі, наближеній до 0ºС під товстим сніговим покривом за неглибокого
промерзання ґрунту. Інколи випрівання починається у пізньоосінній період, коли озима
пшениця, не ввійшовши в стан спокою, вкривається снігом. В цьому випадку рослини
продовжують вегетувати, витрачаючи запаси захисних речовин, поповнення яких без
доступу світла не відбувається. Це спричиняє вуглецеве голодування та виснаження.
Будучи сильно ослабленими, рослини піддаються грибковим захворюванням і гинуть.
Випрівання зазнають рослини ранніх строків сівби, які до утворення снігового покриву
формують потужну вегетативну масу, що повністю покриває грунт. За оптимальних і
більш пізніх строків сівби випрівання, як правило, не проявляється.
Під випиранням рослин озимої пшениці розуміють оголення вузлів кущення і
кореневої системи під впливом неодноразового відтавання і замерзання верхнього шару

ґрунту при значному його перезволожені. В подальшому вузли кущення та корені у таких
рослин підсихають, зневоднюються і гинуть під дією морозів, механічних пошкоджень
вітром і висихання.
Льодова кірка буває притерта — коли вода замерзає на поверхні ґрунту, і
утворюється різної товщини суцільне льодове покриття з вмерзлими в нього рослинами;
та висяча — коли грунт відтане, волога, що утворилась, поглинається, а над рослинами
залишається у висячому стані льодова кірка різної товщини, що спирається на сніг або
нерівності мікрорельєфу. Найбільш небезпечною є притерта льодова кірка. Вона
утворюється при сніготаненні під час відлиг або в результаті опадів у вигляді дощу, що
іноді бувають у холодний період року. Ступінь зрідження рослин залежить від товщини
притертої льодової кірки і тривалості її залягання. Рослини озимої пшениці гинуть, якщо
тривалість залягання притертої льодової кірки становить більше трьох декад. Зрідженість
посівів озимої пшениці не перевищує 20% за товщини 1–2 см і досягає більше 50% при
товщині її 4–5 см. Основними причинами загибелі рослин у таких умовах є вимерзання та
порушення газообміну.
Для успішної перезимівлі озимого ріпаку всі агротехнічні заходи повинні бути
направлені на те, щоб рослина перед входженням в зиму мала: довжину листків 10-15 см;
розетку, сформовану з 6-12 листків; діаметр кореневої шийки не менше 1 см, довжину
кореня не менше 15-25 см. Дуже важливо правильно підібрати строки посіву (серпень),
застосовувати ретарданти для регуляції росту, щоб уникнути переростання, вносити
фунгіциди для захисту від хвороб, захистити від шкідників. Такі рослини здатні
витримати мінусові температури на рівні кореневої шийки до -16-17°С.
В осінній період ріпак озимий може інфікуватися комплексом хвороб, які
ослаблюють рослини і перешкоджають успішній перезимівлі. Досвідчені спеціалісти
рекомендують об’єднати рістрегуляцію, живлення, фунгіцидний та інсектицидний захист
в одну операцію. Перезимівля озимого ріпаку вважається успішною, якщо на час
відновлення вегетації густота стояння рослин була у діапазоні 40-50 рослин на м²,
листкова поверхня і головний корінь не ушкоджені, а з кореневої шийки починається
відростання зеленої маси. При цьому пошкоджені рослини теж швидко відновлюють
надземну частину, сформовану в осінній період.
Після завершення зимового періоду озимі культури відновлюють свою вегетацію.
Індикатором цієї фенологічної фази є відростання рослин більше одного сантиметра, і
співпадає вона зі стійким переходом середньодобових температур повітря через 0–5ºС в
напрямку їх підвищення. Тривалість цього періоду має важливе значення для подальшого
росту й розвитку озимих культур.

Вега Світлана,
державний фітосанітарний інспектор ГУ
Держпродспоживслужби у Львівській області

---